Батьки – перші вихователі дитячих душ

Виховання дітей є найактуальнішим питанням усіх дітей. Одні вважають, що успіх у вихованні залежить від керівництва дитиною, її підкорення волі дорослого. Інші вбачають основу виховання у доброму відношенні до дітей. І першим і другим вдалося успішно впоратись з деякими труднощами виховання, але тільки жорстокість або тільки доброта не змогли допомогти в усіх випадках. І це відбувається тому, що батьки не враховують основних правил виховання. Які ж вони ці правила виховання?

Правило перше. Ніколи не беріться за виховання у поганому настрої.
Виховання дітей – це одне з самих прекрасних занять людини і його, безперечно, повинні супроводжувати хороший настрій, спокій, схильність до спілкування. Щоб переконатись у цьому, ви самі повинні дати відповідь на ряд запитань : де вам краще – в компанії друзів, прихильних до вас, чи в компанії певних суб'єктів, де кожен займається своєю справою? Чи подобається вам, коли на вас кричать, чи ви надаєте перевагу нормальному тону розмови? Звичайно, будь-яка людина на ці питання дасть однозначну відповідь. Але, на жаль, чомусь не всі батьки пам'ятають ці прості істини в щоденному спілкування з дітьми.

Правило друге. Ясно визначте, чого ви хочете від дитини (і поясніть їй це), а також дізнайтесь, що вона сама думає з цього приводу. Деякі батьки чітко не уявляють собі, чого вони хочуть від дітей ; вони лише знають, що в дітях їх дещо “не влаштовує”.

Правило третє. Надавайте дитині самостійність. Виховуйте, але не контролюйте кожен крок. Діти хочуть, як правило, до всього дійти самі, зробити це вони зможуть лише за допомогою дорослого, але за допомогою тактовною. І це повинна бути лише допомога, а не підміна дій дитини діями дорослого.

Правило четверте. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і час від часу розбирайте з дитиною його правильні і хибні кроки Правило п’яте. Не пропустіть того часу, коли досягнуто перший успіх.
Ніколи не чекайте особливого випадку хвалити дитину за кожен вдалий крок. Дуже важливо хвалити не взагалі, а конкретно. Не “ти у мене молодець”, а обов'язково “ти поступив добре, тому що ...”, і обов'язково дайте відчути свій настрій – в даному випадку – це радість успіху дитини.

Правило шосте. Зробити своєчасно зауваження. Відразу дати оцінку вчинку і зробити паузу – дати усвідомити почуте. Будь-яке зауваження потрібно робити відразу після помилки.

Правило сьоме. Оцінювати вчинок, а не особистість! На жаль, якраз в цьому пункті закладена найпоширеніша помилка. “Ти – поганий” (оцінка особистості) звучить замість більш вдалого у цій ситуації “ти вчинив погано” (оцінка вчинку). І необхідно конкретно пояснити, чому в даному випадку дитина вчинила неправильно. Оскільки критикується помилка, а не особистість, то у дитини відпадає необхідність ставати у позу захисника, а разом з тим і непотрібний страх, побоювання бути покараним.

Правило восьме. Після зауваження обов'язково доторкніться до дитини і тим самим дайте відчути, що співчуваєте її помилці, вірите в неї, що ви хорошої думки про неї, не дивлячись на помилки.

Правило дев’яте. Виховання повинно бути жорстким, але добрим.
В цьому і полягає суть своєчасності вихователя. Не потрібно мучитися хибним вибором – який спосіб виховання кращий: жорстокість або доброта, авторитарність або лібералізм - і те і інше рівно віддалене від суті ефективного сучасного виховання дітей в сім'ї. Все добре в свій час, і потрібно вміти застосувати різні методи у відповідності з конкретною ситуацією. Тоді й виховання буде своєчасним .

Звичайно, можна ще багато називати правил виховання. Але головне добитися того, щоб і батько, і мати, як вихователі своїх дітей, виступали в єдності.
В.О.Сухомлинський у книзі “Сто порад учителеві” писав: “Ми повинні турбуватися, щоб у матері і батька було єдине уявлення про те, кого вони разом із педагогами виховують, а звідси і про єдність їх вимог, передусім – до самих себе. Добитися того, щоб батько і мати, як вихователі, виступали в єдності – це означає навчити мудрості материнської і батьківської любові, гармонії доброти і суворості, ласки і вимогливості. З великим тактом, не доторкаючись до особистого, часто болісного, ми прагнемо запобігти помилкам батьків у цій найтоншій сфері духовного життя. Там, де немає мудрості батьківської педагогіки, любов матері й батька калічить дітей.”

Рудник У.В.

ЯК ГРАТИ З ДІТЬМИ В АДАПТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД

• В адаптаційний період, коли багатьом дітям важко і самотньо в незвичній обстановці, саме гра «в спілкування» може скрасити перший час перебування дитини в дитячому саду.

• Основна задача ігор з дітьми в адаптаційний період – налагодити довірче ставлення з кожною дитиною. Подарувати малюкам хвилини радості, спробувати викликати в них позитивне ставлення до дитячого саду.

• Щоб вирішити це завдання, вихователь повинен в ігровій формі висловити кожній дитині своє доброзичливе ставлення. Тому основний ігровий метою, яку вихователь ставить перед собою, повинна бути мета проявити турботу, доброзичливість і увага до кожної дитини. («Я вас всіх сховаю від дощу», «Я вас в гості запрошу».)

• Іноді цілі спілкування в грі можуть об'єднуватися з практичними цілями. Так, якщо ви варите кашу для дітей, то, пригощаючи їх, обов'язково знайдіть для кожного привітне слово, що виражає ваше ставлення до нього («Я так намагалася зробити для тебе смачну кашу»).

• В таких іграх рекомендується не використовувати ігрові персонажі, оскільки вони будуть відволікати вас і дітей від безпосереднього спілкування один з одним.

• В адаптаційний період потрібні фронтальні ігри, щоб жодна дитина не відчувала себе обділеним увагою. Ініціатором гри завжди виступає дорослий. Ігри вибираються з урахуванням ігрових можливостей дітей, місця проведення.

• Особливої ​​уваги та індивідуального підходу потребують боязкі, сором'язливі діти, які відчувають себе дискомфортно в групі. Полегшити їх душевний стан, підняти настрій можна пальчиковими іграми. Крім того, ці ігри навчають узгодженості і координації рухів.

• Діти двох-трьох річного віку ще не відчувають потреби у спілкуванні з однолітками. Вони можуть з інтересом спостерігати один за одним, стрибати, взявшись разом за руки, і при цьому залишатися абсолютно байдужими до стану і настрою іншої дитина. Дорослий повинен навчити їх спілкуватися, і основи такого спілкування закладаються саме в адаптаційний період.

• Згладити адаптаційний період допоможуть фізичні вправи та ігри, які можна проводити кілька разів на день. Так само слід створювати умови для самостійних вправ: пропонувати малюкам машинки, м'ячі тощо.

• Головною фігурою і центром уваги для двохлітніх дітей завжди залишається дорослий, тому вони з великим інтересом спостерігають за його діяльністю. Якщо малюки не розташовані в даний момент до рухливих ігор, можна почитати їм казку або пограти в спокійні ігри.

• Значною мірою допоможуть адаптуватися ігри, що розвивають навички виконання повсякденних обов'язків, що виробляють відповідальність.

Коментарi